МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет „ Львівська політехніка” КОНТРОЛЬНА РОБОТА з Соціології на тему „ Соціологічний аналіз девіації ” Студента групи КСз-21 Івашина Олександра Ярославовича Шифр 02-16186 ЛЬВІВ – 2004 Тема №6 Соціологічний аналіз девіації Норма і девіація : соціологічний підхід . Біологічні , психологічні , соціологічні пояснення девіації теорії аномії К. Дюрктейма , Р.Мертона. Девіація як процес розвитку. Норма і девіація: соціологічний підхід. Девіантна соціологія є спеціальною соціологічною теорією , яка досліджує методами соціології сутність соціального явища девіації – відхилення в поведінці людей . Об'єктом цієї соціології середнього рівня виступають суб'єкти девіантної поведінки — окремі люди, групи людей та соціальні організації. Предметом девіантної соціології є сутнісні характеристики такого соціального явища, як девіантна поведінка, розгляд її як специфічних соціальних відносин. Під девіантною (від лат. гіеуіаііо — відхилення) поведінкою в соціології розуміють дії та вчинки людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам чи визнаним шаблонам і стандартам поведінки. Таким чином, сутність девіантної поведінки полягає в недотримуванні вимог соціальної норми, у виборі іншого, ніж вона прописує, варіанту поведінки в тій чи іншій ситуації, що призводить до пору шення ступеня взаємодії особистості й суспільства, групи й суспільства, особистості й фупи. В основі відхилень часто-густо лежить конфлікт цінностей, інтересів, розходження потреб, деформація способів їх задоволення, помилки у вихованні, життєві негаразди, прорахунки тощо. У стабiльному суспiльствi бiльшiсть людей притримуються бiльшостi соцiальних норм у бiльшостi випадкiв. Саме тому у стабiльному суспiльствi або, точнiше, у стабiльнiй фазi суспiльного розвитку, соцiальне життя має досить регулярнi та передбачуванi форми. Але така картина соцiального життя навiть у стабiльному суспiльствi не є повною. Якщо придивитися до нього уважнiше, то можна побачити, що люди не тiльки притримуються соцiальних норм, але й пору- шують їх. Люди крадуть, грабують, побивають iнших людей. Люди вжи- вають наркотики, бунтують, беруть участь у заколотах. Вони приймають чужi релiгiї, виголошують абсурднi гасла або проповiдують чудернацькi iдеї. Все це означає, що  повна картина життя суспiльств . повинна включа- ти як  дотримання соцiальних норм, так й вiдхилення вiд них. Що таке вiдхил ? Якщо казати дуже строго, це поняття має охоплю- вати будь-яку поведiнку, що  не вiдовiдає  соцiальним нормам . Але у практицi життя багато якi норми не вважаються дуже важливими. Невiдповiднiсть поведiнки таким нормам може сприйматися досить толе- рантно або навiть iгноруватися. Соцiальне реагування на те, що людина запiзнюється на побачення, або не їсть тричi на день, або випадково одягла непарнi шкарпетки буде дуже вiдрiзнятися вiд реакцiї на участь в оргiї, або на стверджен- ня, що вона Наполеон. Невеликi вiдхилення (deviation) вiд норми, або вiдхилення вiд норм, про якi нiхто особливо не турбується, мають - якщо взагалi мають - дуже незначнi соцiальнi наслiдки й тому не становлять особливого iнтересу для соцiологiв. Соцiологiя вiдхилу (deviance) займається го- ловним чином  тими порушеннями .,  якi значна кiлькiсть людей сприймає  як образливi або гидкi, чи дуже поганi. Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи. До першого типу відносять, як правило, таку поведінку, що набирає суспільно несприятливих, навіть дуже небезпечних форм (наприклад, злочинність), внаслідок чого суспільство змушене застосовувати відповідні санкції. Соціальні наслідки цього типу девіантної поведінки полягають у підриві громадського порядку, посиленні ентропійних процесів, нівелюванні...